Село Рясне розташоване на лівому березі річки Уж, притоки річки Прип’ять за 5 км на південний схід від залізничної станції Яблунець. Віддаль до районного центру Ємільчине -27 км.
Рясне - одне з найдавніших поселень на території України. Воно було засновано на торгівельному шляху, що проходив з Іскоростеня ( тепер Коростень) на Звягель (тепер Новоград-Волинський). Цей шлях проходив через села Ушомир, Білку, Бараші, і перетинав річку Уж. У місці перетину і виникло поселення Рясне.
Час заснування села не встановлено, але на околицях села знайдено багато знарядь праці кам’яного віку ( ручні рубила, кам’яні сокири, молотки).Це свідчить про те, що тут постійно чи тимчасово проживали люди в дуже далеку давнину. Вони належали до волелюбного і мужнього племені древлян, яке селилося по р. Уж. Головним містом древлян був Іскоростень.
Відомостей про походження назви села немає. Існує думка, що вона походить від назви притоки річки Рясен, яка впадає в річку Уж на території села. Сама назва села в різних історичних документах пишеться Рясна, Расноє, в інших - Расно, Рясно і Рясне. Очевидно найбільш правильним написанням назви села буде Рясне.
Існують перекази, що на віддалі чотири кілометри на захід від сучасного села Рясне, на межі з землями села Великий Яблунець, в минулому існувало село Демидовка. Старожили переказували, що на території згаданого села ще в недалекому минулому були залишки могил кладовища, викопувались рештки колодязів та рештки різного домашнього майна. Тепер ця місцевість носить назву урочище Демидовка. Там же, близька від Демидовки місцевість, називається Церковище, що нібито зв’язано з існуванням там церкви в минулому. Згідно переказів, село Демидовка було знищене під час монголо - татарської навали і вже після цього жителі, які врятувались заснували село Рясне на р.Уж.
Хто були першими поселенцями села невідомо. В селі багато жителів носять прізвище Рясенець і Рясенчук. Очевидно, їх предки могли бути одними з перших поселенців, тому їх прізвища і зв’язані з назвою села.
Старожили передають легенду про те, що під час монголо - татарської навали село і його жителі були знищені. Врятувався лише один з жителів по прізвищу Бірюк. Він переховувався від переслідування монголо - татар в непрохідній заболоченій місцевості біля річки Уж там, де тепер розташована стара залізнична водокачка. Ця місцевість тоді називалася Залоззя. Бірюк ніби і був одним з перших поселенців теперішнього села. Проте нове село утворилося не на місці старої Давидовки , а у більш зручному місці: на річці Уж, там де близько в неї впадає притока Рясен.
Записано зі спогадів колишнього
вчителя історії
Рясненської восьмирічної
школи
Ксендзука Митрофана Гнатовича